Измаил (отрывок из книги)

Универсам на пр. Суворова (теперь Незалежностi)

Есть такой городок в Одесской области, Измаил его зовут. Да не просто в области, а в особой её части под названием Бессарабия.

Например, вы едете из Одессы в Измаил на машине, тогда у вас два пути: первый лежит через Затоку, где вы переезжаете мост . Переехали мост? Всё, вы уже в Бессарабии !

Или поехали вы через Маяки, тоже мост, а за мостом, хлоп! Вы уже в Бессарабии! Погодите радоваться, до сердца Бессарабии ещё далековато, почти двести км, до самого берега кормильца-Дуная!

Скоро по пути вам начнут попадаться виноградники, степи, сады и воздух особой южной породы. В этом воздухе намешаны море, степи с полынью, персики, сладкие помидоры с брынзой, ароматное вино и много-много ещё всего, чем богата земля бессарабская, щедро политая кровью и потом бессарабцев. А сколько кровей намешано в их жилах! Не сосчитать и не измерить! Тут болгары и румыны, турки с албанцами и греками, евреи и липоване, украинцы и гагаузы, ромы и армяне...

Видимо, благодаря этому гремучему смешению, наши девушки такие красивые. Все эти этносы привнесли свой колорит: свою кухню, свою музыку и традиции в этот поистине яркий и веселый край, где сложился такой хитровато-добродушный бессарабский характер.

Вы едете? Не отвлекайтесь. Поймите только, что понять и прочувствовать этот благодатный край с наскока не получится, нужно будет ещё и ещё раз сюда возвращаться, сбегать от тоски больших городов и вникать, внимать в прелести этих мест. В это особо чистое и ласковое море с обрывистыми берегами и такими красивыми названиями: Курортное, Лебедёвка, Приморское...

Обязательно побывать в Измаиле, потому, что если Бессарабию назвать вином, то Измаил - это коньяк, выдержанный столетиями, с послевкусием славной истории. Здесь всё: Дунай, Морвокзал, пьём кофе и смотрим на Румынию! Пароходы морские и речные, озёра, камыши, рыбалка, охота!

Магала (отрывок из книги)

Измаил восьмидесятых — это «закрытый» город. Контроль не очень строгий, но это приграничная территория со своим режимом пропусков на въезд.

А ещё это город моряков: здесь «чековый" магазин и «комиссионка», что привлекает гостей со всей страны дефицитными товарами.
И еще, многокультурный водоворот бессарабских этносов, а поэтому район на нашем языке — это «магала».
А район, где живут водники: моряки, портовики, судоремонтники - это густо стоящие пятиэтажки.

«Гагарина» - это наша магала, которая скучковалась вокруг родной 9-й школы и укомплектована детсадами с моряцкими названиями «Парус» и «Кораблик».

Начиная со старших классов и до самой армии, пацаны всего города «бегают» за свою магалу, враждуя или объединяясь с другими районами.
Самые мощные — это «БаранОвка» и «Копаная Балка», частный сектор. Пацаны из пригородных сёл периодически тоже участвуют, подкрепляя противоборствующие стороны по признаку землячества или географической близости.
Мы называем наших постоянных врагов «баранЫ» и они в предельной досягаемости — через проспект, с редким для страны названием "Ленина".
На этом самом проспекте встреча с неравными силами чревата диалогом:
- С какой магалы?!
- С Гагарина...
- Гроб! Вали!
И понеслась битва!

Криминальный Измаил

90-е годы ХХ века останутся в истории как время криминальных разборок многочисленных преступных банд. «Лихие» или «кровавые» - такие определения сохраняются за ними до сих пор. Распался Советский Союз. И пошли мужики на Большую Дорогу.

Батя. Скромный крестик напротив хлебокомбината напоминает об убийстве одного из крупных городских авторитетов по кличке Батя. Напоминает о том, что от киллера не спасут ни бронированный автомобиль, ни бронежилет, ни пистолет под сиденьем – постоянные спутники Бати с тех пор как началась охота на него. А охота началась тогда, когда он, сколотивши бригаду из спортсменов-качков, начал претендовать на лидерство в городе. Ну кому понравится такая нескромность? Сначала его предупредили, не помогло. Видимо, большие деньги (а по слухам, его состояние оценивалось в то время в 2 млн. рублей) создавали иллюзию вседозволенности. А может быть этому способствовала милицейская «крыша»? Была ли она? Сейчас с уверенностью утверждать невозможно. Но некоторые факты помогают сделать определенные выводы. Так после одной из разборок в кафе «Башня», Батя лично убивает выстрелом из пистолета жулика из команды Комара по кличке Патрицкий. И где же Батя? В СИЗО? Нет. Свидетели показали, что он защищался.

МАГАЛА НА МАГАЛУ

В этой статье мы поговорим о том времени, когда подростки собирались в большие и хорошо организованные толпы, для того чтобы выяснять между собой отношения путем массовых драк стенка на стенку. Это движение было своего рода хорошей закалкой для малолетней шпаны. Ведь впоследствии, многие из них пополнили ряды организованной преступности, а некоторые даже стали криминальными авторитетами. Конечно же, не все уличные хулиганы вышли на тропу войны с уголовным кодексом, большинство ребят остепенились, женились, спились, стали бизнесменами и спортсменами, хорошими трактористами и танкистами, а также и баптистами.
Выходцы из уличных молодежных банд стали отличной пехотой в криминальной войне.

МАГАЛА (МИКРОРАЙОН). 

Это началось примерно в начале 70-х годов прошлого века. Именно тогда босяки решили собираться в стаи, в темных закоулках Измаила, для культурного времяпрепровождения. Кто был первым основателем этой замечательной идеи, история умалчивает.

«Бегать за Магалу». — Так называлось это движение. И среди подростков того времени было престижно принадлежать к одной из банд микрорайона — чем сильнее твоя Магала, тем выше твой социальный статус среди сверстников в городе.

«Откуда ты? С какой Магалы?» — Это первые вопросы, которые задавали твои сверстники, повстречав тебя поздно вечером, к примеру тогда, когда ты провожал свою любимую девушку домой. И не дай Бог тебе случайно оказаться с враждующей Магалы. Если ты не мастер спорта по забегу на стометровую дистанцию, а твой дедушка, когда ты был маленьким, учил тебя играть на гармошке, вместо того, чтобы обучать смертельным приемам борьбы Джиу-Джицу, то неприятностей тебе не миновать. В лучшем случае, ты отделаешься несколькими шишками на голове, фонарем под глазом и депрессивными мыслями о том, что зачем ты связался с этой дурой. Ну а в худшем случае, твое романтическое путешествие в чужой район могло закончиться двухнедельными, неза­планированными каникулами в отделении травматологической реанимации.

Вітаємо з Днем енергетика!

Сьогодні 22 грудня 2023 року Україна відзначає День енергетика.
Символічно, що це свято припадає на день зимового сонцестояння – час найдовшої ночі на рік. І ми знаємо, що після ночі завжди наступає день, і світло завжди переможе темряву!
Вітаємо енергетиків з професійним святом! Бажаємо вам та вашим родинам тиші та злагоди, віри та процвітання!
Складні часи неодмінно завершаться Перемогою!

Мешканка Ізмаїла називається "ізмаїлка"!

Іван Котляревський: "Галинка ізмаїлка" 

Гарри Кричевский: "Измаилка, измаилка, измаилочка!"

 

Одне з місцевих видань вирішило з’ясовувати, як правильно називати мешканців Ізмаїла, пише Артур Буц.

Вони проконсультувалися з фахівцями, і ті їм підтвердили що коректним варіантом є «ізмаїльці». Але після публікації у їх читачів виникло запитання: він – «ізмаїлець», а вона?

І отримали наступну відповідь фахівця:

«Ізмаїлка. Він - ізмаїлець».

А от щодо написання визначення мешканців Ізмаїла у множині правильно писати та казати «ізмаїльці».

Нагадаю також, що п'єсу «Ната́лка Полта́вка» український письменник Іван Котляревський написав ще в 1819 році! Тобто традиція такого словоутворення в Україні існує сотні років!

А в кінці журналісти задають ізмаїльцям питання - як ви гадаєте, чи отримає слово «ізмаїлка» широкий вжиток, чи все ж використовуватиметься більш звичне «мешканка або жителька Ізмаїла»?

Відповідаю - ОТРИМАЄ!

7 грудня 1940 року Аккерманська область УРСР була перейменована на Ізмаїльську

В цей день 1940 року Аккерманська область УРСР була перейменована на Ізмаїльську, обласний центр перенесено з Білгорода-Дністровського в Ізмаїл.

5 грудня ізмаїльці святкують Міжнародний день волонтера.

Волонтери - це справжній приклад доброти, людяності та безкорисливості. В Україні їх називають доброчинці.

Спасибі Вам величезне, нехай усі Ваші добрі справи неодмінно будуть винагороджені.

Зі святом вас доброчинці - наші люди з великим серцем!

Ізмаїлець пограбував кіоск у Білгороді-Дністровському, після чого спалив його

Ізмаїлець, який перебуває у розшуку за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, у вечірній час проник до торговельного кіоску в Білгороді-Дністровському через вікно, звідки викрав пакети з новим одягом: футболками, светрами, штанами та сукнями.

Усього чоловік викрав 37 одиниць товару на суму майже 21 тисяча гривень.
Щоб приховати крадіжку, він не вигадав нічого кращого, аніж підпалити крамничку.
Правоохоронці оперативно розшукали крадія, вилучили у нього в якості речових доказів викрадені речі, а його самого помістили під варту.

Чоловіку повідомлено про підозру одразу за двома статтями – крадіжка та підпал. В очікуванні суду він перебуватиме під арештом. Йому загрожує позбавлення волі на строк до десяти років

Дискусія щодо пам’ятника Пушкіну в Одесі

Нещодавно відбувся круглий стіл на тему “Одеса на війні: питання до Пушкіна” навколо питання, що треба (якщо треба) робити із пам’ятником російському поету в центрі Одеси. У «Медіацентрі Україна – Одеса» дискутували з приводу цього питання.

Філолог, представниця уповноваженого із захисту державної мови Ярослава Вітко-Присяжнюк вважає, що імперських і російських пам’ятників не має бути в українському місті Одеса. На її думку, вони давно стали міфом, який роздула імперія і радянські діячі.

“Не треба розглядати Пушкіна як письменника, як історичну постать, тому що він давно переріс з поета та письменника для Одеси та для України в ідеологему, в частину міфу російської імперії. В Одесі в різні часи перебувало багато різних митців і діячів, але тільки Пушкіну присвячено стільки “тотемів”. Це і вулиця в центрі міста, і пам’ятники, їх декілька, і купа історій та легенд. Адам Міцкевич тут також жив і багато писав про Одесу, але всі кажуть про Пушкіна. Леся Українка бувала тут кожне літо впродовж десяти років, лікувалася на Куяльнику, але їй нема пам’ятника”, – зазначила філолог.

На думку юриста Артема Карташова ані на рівні парламенту, ані для багатьох українців питання “прибирання російських пам’ятників” вже не стоїть. Юрист стверджує, що за законом їх мають демонтувати і відправити в музеї.

“Російські пам’ятники, зокрема Олександру Пушкіну – це зброя. Колись ці території були завойовані російською імперією. Для того, щоб закріпити наші землі за собою та обґрунтувати тут свою присутність, була створена паралельна історія. Пам’ятник Пушкіну – це такий маркер, який поставила російська імперія. І цей маркер досі працює: деякі люди досі не відчувають загрози від того, що ворожі пам’ятники стоять повсюди. На жаль, багато хто не вірив, що росіяни наважаться повномасштабно вдертися в Україну, але коли це сталося, вже було пізно. Ми на собі відчули як працює російська зброя”, – зазначив юрист.

Усі учасники дискусії погодився з Артемом Карташовим, що російські та імперські пам’ятники – це маркери “русского мира”.

На думку багатьох, саме намагання зберегти Пушкіна чи інші подібні символи є діяльністю на користь Путіна.

“Осінні карнавали” в Ізмаїльській галереї: музично-поетична вистава на вірші Ліни Костенко у виконанні театру-студії “Едельвейс”

1 грудня, в Ізмаїльській картинній галереї засяяла атмосфера мистецтва під час захопливої музично-поетичної вистави, присвяченої творам видатної поетеси Ліни Костенко. Витончений дотик акторів середньої і старшої групи Театру-студії Едельвейс надав кожному віршу збагачений звуковий образ, розкриваючи “Осінні карнавали” у всій своїй величі. Глядачі перенеслись у світ поезії, насичений емоціями та глибоким відчуттям мистецтва.

Вистава вразила глядачів глибокістю та поетичністю творів Ліни Костенко, які виткані зі слів, що несуть у собі глибокий зміст та емоційне забарвлення. Актори середньої і старшої груп Театру-студії “Едельвейс” вдало передали атмосферу кожного вірша, використовуючи свою акторську майстерність та вміло граючи на почуттях глядачів.