Ця історія є вкрай важливою для розуміння що несла Бессарабії окупація совєтами в 1940 і 1944 роках.
Червона Армія увійшла в Бессарабію в червні 1940, а вже через 2 місяці окупанти арештовували "експлуататорів" і давали їм десять років таборів.
Ця
нещасна людина всього досягла своєю працею, вона управляла власною
майстернею, створювала робочі місця, сплачувала податки - але її назвали
"експлуататором" і як "соціально небезпечний елемент" відправили на
смерть в Сибір, позбавивши перед цим всього - власного бізнесу, житла,
речей, одягу - почитайте, там є список що у нього конфіскували
комуністи.
А скільки було таких власників бізнесу -
середнього класу, ФОПів у яких забрали ковбасні цеха, перукарні, аптеки,
меблеві майстерні, крамниці, ферми, маленькі підприємства типа обувні,
кроватні та матрасні фабрики, СТО, ательє і навіть картинні галереї? У
них також забирали житло і заселяли туди "визволителів".
Так само в селі - у фермерів забирали все - землю, будинки, свиноферми, теплиці, техніку, знаряддя праці, худобу і передавали в колгосп, де воно становилося нІчиїм. "Кулаків" розкуркулювали і виселяли - цей процес в Бесарабії тривав до 1947 року, поки не розпочався страшний голод і новостворені раби не почали їсти один одного.
