Чому Ізмаїл став називатися Матроскою і як придумали назву «Бессарабия»

4 жовтня 1812 року Урядовий Сенат ухвалив назвати передмістя Ізмаїла містом Тучковим: «сие предместье назвать городом Тучковым, в память потомству по имени учредителя», пише Ізмаїл-онлайн.

Запамам'ятайте: Тучков це передмістя Ізмаїла.
Пізніше це передмістя ввійшло в межі Ізмаїлу.

Знаєте як передмістя Ізмаїла місто "Тучков" втратило свою назву? Не знаєте.

Навіть брехливі московські джерела стверджують що передмістя Ізмаїла мало назву Тучков лише в 1812–1856 роках. А потім пишуть шо в 1856 році Тучков був перейменований на Ісмаїл.

Але як і ким?

В 1856 році, і Ісмаїл-Матроска і його передмістя Тучков, за Паризьким трактатом були передані Російською Імперією Молдавському князівству. яке за декілька років увійшло до складу Об'єднаного князівства Валахії та Молдови (майбутньої Румунії).
І там він став називатися як завжди Ісмаїлом, бо ніхто його там "Крєпостью" чи "Тучковим" ніколи не називав і не перейменовував.

Іншої версії як Тучков став Ісмаїлом немає і бути не може.

На півдні Одещини сепаратистські сайти готують грунт для створення Бессарабской народной республики

Рашистський проєкт Бессарабія як прояв гібридної війни фашистської росії проти України

На Півдні Одещини відкрито діють три сепаратистські сайти які готують грунт для створення "Бісорабської народної республіки" (БНР), пише Поштівка.

Історія 

Російське слово "Бессарабия" офіційно вперше з'явилося в назві "Бессарабской области" в 1813 році. Ця область виникла в результаті окупації Російською імперією частини Молдавського князівства між Прутом і Дністром.

До російської окупації назва "Бессарабия" місцевим населенням як географічний топонім для означення цього краю не вживалася. Це слово імперія принесла на штиках і нав'язала його окупованим нею територіям. Також цю назву нав'язував СРСР з 1920-х до 1940 року, вже як історико-пропагандистський термін.
Упродовж XIX століття ця назва справді стала вживаною, але виключно як російська колоніальна назва, а не як автохтонна самоназва населення.

Карта яка є наочним доказом що «Бессарабия» у 1940 році не була адміністративною реальністю

Радянська військово-оперативна карта Генерального штабу РСЧА, 1939–1940 рр., підготовлена для планування окупації території між Прутом і Дністром, позначеної як «Бессарабия».

Це радянська військово-оперативна карта Генштабу РСЧА, підготовлена у 1939–1940 роках, безпосередньо в межах підготовки до ультиматуму Румунії та окупації 1940 року.

Читайте також: «Бессарабия» як складова гібридної війни фашистської росії проти України

Ключові ознаки, які це підтверджують

1. Мова і терміни

   • Усі топоніми подані російською: Кишинёв, Аккерман, Бендеры, Тирасполь, Болград.

   • Територія між Прутом і Дністром позначена як «Бессарабия», заштрихована — це не румунська і не міжнародна картографія, а суто радянська.

2. Тип заштрихування

   • Діагональне штрихування — стандартна радянська військова практика для позначення:

     • території, яка планується до зайняття / анексії;

     • або вважається «тимчасово чужою, але своєю за концепцією».

   • Так ніколи не позначали власні адміністративні одиниці.

3. Відсутність румунського адміністративного поділу

   • Немає жудеців, немає румунських назв, немає кордонів адміністративних одиниць Румунії.

   • Це означає: карта не описує реальність, а проектує бажаний радянський простір.

4. Акцент на транспорті й рельєфі

   • Чітко промальовані:

     • залізниці,

     • шосе,

     • переправи,

     • ріки як природні рубежі.

   • Це типово для оперативно-тактичних карт, а не політичних чи цивільних.

5. Хронологічний маркер

   • На карті вже є пакт Молотова–Ріббентропа як фон, але ще немає радянських кордонів 1940–1941.

   • Отже: період — кінець 1939 / перша половина 1940.

Сіре обведення - важливий населений пункт як тактичний об’єкт. 

Сірим (графітовим) тоном на радянських військових картах виділяли населені пункти підвищеного оперативного значення, а не фортифікації як такі.

Йдеться про опорні пункти місцевості, які могли:

• використовуватися як вузли оборони або наступу,

• бути штабними, тиловими або комунікаційними центрами,

• мати міцну забудову (камені, промислові об’єкти, склади, станції),

• контролювати переправи, вузли доріг, залізниці.

Чому саме ці міста обведені

Якщо подивитися уважно, сірим виділені:

• Кишинів — адміністративний і транспортний центр;

• Бендери — вузол біля Дністра і стратегічний міст;

• Аккерман — контроль лиману і виходу до моря;

• Болград / Ізмаїл / Тирасполь (у регіоні) — ключі до Буджака, Дунаю, переправ.

Як правильно називати цю карту

Коректна ідентифікація:

Радянська військово-оперативна карта Генерального штабу РСЧА, 1939–1940 рр., підготовлена для планування окупації території між Прутом і Дністром, позначеної як «Бессарабия».

Або коротко, для публічного вжитку:

Окупаційна карта СРСР 1940 року.

Чому вона важлива концептуально

Ця карта — наочний доказ, що:

• «Бессарабия» у 1940 році не була адміністративною реальністю,

• а існувала виключно в радянському військово-пропагандистському мисленні,

• як реанімація імперської губернії 1812–1917 років.

Тобто це візуальний артефакт гібридної війни ХХ століття.

Днями Абрамченко надав звання «Почесний громадянин міста Ізмаїл» якійсь бабусі, єдиною заслугою якої було те що вона працювала в виконкомі, пишуть в групі "Ізмаїл-онлайн".

Хоча це "громадянство" надають за ВИДАТНИЙ внесок в "розвиток" Ізмаїла або за цивільний або військовий подвиг в ім'я батьківщини.

Якщо подивитись на список «Почесний громадян Ізмаїла», то там взагалі немає жодного уродженця Ізмаїла: якісь понаєхи-окупанти, компартійці, попи, нардепи-регіонали, директора, науковці без наукових робіт. Якісь "ветерани" якоїсь "Великої Вітчизняної війни". Окупанти тобто.

Жах. Який цивільний або військовий подвиг вони здійснили?? Окупація Румунії і встановлення в Ізмаїл комуністичного режиму - це не подвиг, це злочин. Бути директором або чиновником - це не подвиг і не внесок, а звичайна робота. А тепер це виглядає тупо і глупо на тлі наших героїчних ізмаїльців які здійснили РЕАЛЬНИЙ військовий подвиг в ім'я батьківщини і загинули в боротьбі проти російських окупантів. І яких ніхто навіть не думає робити почесними громадянами Ізмаїла. Почесні - це чиновники.

Отже, це совкове звання себе дискредитувало. Тим більше юристи кажуть що казати «громадянин міста» є некоректним з юридичної точки зору.

В соцмережі виклали скани радянського фотоальбома "Місто військової доблесті Ізмаїл" 1979 року

Текст українською і молдавською мовами, а також російським язиком є типовою пропагандистською агіткою радянських часів з високопарними висловлюваннми на кшталт "Над Дунаєм зійшло яскраве сонце Свободи. Промінь знамен і блакить весняної дунайської хвилі символ нового, щасливого життя сьогоденного Ізмаїла. Крокуючи по шляху комуністичного будівництва, місто впевнено дивиться в прийдешнє."

Сепарів в цьому альбомі чекає декілька сюрпризів, адже там зустрічаються цікаві поняття (підкреслені червоним).

Зокрема - "стародавні слов'янські придунайські землі". Які до того ж були "воз'єднані" в результаті російсько-турецьких воєн 1806-12 і 1877-70 років.

Чомусь ізмаїльська сепарська влада і її придворні сепарські історіки-фальсифікатори згадують лише російсько-турецьку війну 1787-92, точніше події 1790 року пов'язані із захопленням переправи Ісмаїл-Гечіді.

Причому ті події сепарня повністю перебрехала і не згадує що перемогу там здобули українські козаки, а Суворов там заганьбився, через що Потьомкін вигнав його з армії.

ХЕРСОН міг стати ЧОРНОМОРСЬКОМ, а ІЗМАЇЛ – ПРИДУНАЙСЬКОМ

Такий проєкт постанови ЦК КП(б)У знайшовся у фонді Верховної Ради ЦДАВО України (ф.1, оп. 18, спр. 60) за 1948 рік.

Мали б змінитися й відповідні назви областей. Крім того, планувалося перейменувати й низку інших міст:

Очаків => Славгород

Нікополь => Микитин Ріг

Мелітополь => Ново-Олександрівськ

Кілія => Новосільськ

Рені => Томаров

Ногайськ (суч. Приморськ) => Обіточний

Слов’яносербськ (помилково позначений як місто) => Донець

У документі йшлося нібито про «уточнення найменувань» і повернення деяким містам колишніх історичних назв (і навіть Кілії.

Проєкт та обґрунтування пропозицій (арк. 63–66) за безпосереднім завданням від тодішнього керівника ЦК КП(б)У Хрущова подав голова Президії Верховної Ради УРСР Гречуха. До підготовки історичних довідок були залучені співробітники Академії наук УРСР, про що є окремі документи стосовно історичних довідок про походження найменувань окремих міст (лише в одній із таких за жовтень 1948 року подано роз’яснення про 64 населені пункти). Передостанній абзац в обґрунтуванні вказував на те, що список «чужоземних найменувань», які слід перейменувати, буде поповнюватися.

Не вдаючись у детальний аналіз, можна побачити, що передусім дісталося назвам із грецьким походженням (не дивно, бо у жовтні 1948 року вже перейменували Маріуполь на Жданов), а також тюркським. Найбільш дивує прагнення перейменувати Очаків та Ізмаїл, які були пов’язані із «суворівським міфом». Але якщо Очакову планували зберегти назву, яка нагадувала про «російську військову славу», то Ізмаїл мав би отримати нейтрально-географічне найменування. Складається враження, що «суворівський міф» тоді ще не був настільки усталеним елементом радянської історичної політики, тому українська радянська еліта не врахувала його під час вибору населених пунктів для перейменування.

Що стало безпосередньою передумовою цієї хвилі перейменувань – питання відкрите. Але в наступній справі цього ж фонду за 1949 рік міститься копія листа до Сталіна (з численними правками), де прямо зазначено: ініціатива виходила від нього. У листі пояснювалося, що перейменування потребують населені пункти, назви яких «нагадують про хижацькі набіги чужоземних загарбників на нашу Батьківщину». Формулювання показове: фактично все неросійське історичне минуле трактувалося як «загарбницьке». Навіть Кілія – місто, що існувало задовго до появи московії.

Логотип Ізмаїла - "Ізмаїл - місто козацької слави"

logo ismail

Логотип Ізмаїла, який включає в себе козацьку символіку, присутню також на гербі міста.
Ідея логотипа - "Ізмаїл - місто козацької слави".