Хто такий Станіслав Борисенко?

Колаборант, кум і Будинок офіцерів: скільки ще таємниць ховає Ізмаїл?

Шановні друзі, побратими, небайдужі ізмаїльці!

Мені, як ветерану війни, боляче дивитися, як наше місто продовжує жити в тіні зрадників і незаконних угод. Сьогодні публічно піднімаю питання, яке довго замовчувалося.

Хто такий Станіслав Борисенко?

Екс-мер Ізмаїла (1998–2006). Капітан першого рангу запасу. А нині – мешканець окупованого Севастополя. Саме він у травні 2014 року почав працювати на країну-агресора, а вже з липня 2015 року очолив окупаційний «департамент праці та соціального захисту населення» в Севастополі. За півроку отримав відзнаку Мінпраці РФ – «Відмінник соціально-трудової сфери».

Медаль за «звільнення Криму»

17 березня 2014 року громадська організація «Севастополь-Крим-Росія» нагородила Борисенка медаллю «За звільнення Криму та Севастополя. 16 березня 2014 р.» . У посвідченні зазначено – «за особистий внесок у повернення Криму в Росію». Очевидно, що наш колишній мер допомагав розвалювати ВМС України та переманював українських моряків на бік ворога.

А тепер – найголовніше для Ізмаїла.

Борисенко – кум нинішнього міського голови Андрія Абрамченка. За даними ЗМІ, вони регулярно спілкуються по Skype і, як писало «Інфореччя», «у свій час лихо ділили міську власність». Згадайте скандали з незаконним продажем історичних будівель у центрі міста – «Дому з лавками» на Суворова, земельних ділянок, які розкрадалися в період, коли Борисенко ще впливав на процеси.

Питання, яке не дає спати ветеранам:

Що сталося з БУДИНКОМ ОФІЦЕРІВ на вулиці Телеграфній (колишній Желєзнякова)?

Колись це було місце сили військових, де виховували честь і гідність. Поруч – хвойний парк. А сьогодні будівля перебуває у власності релігійної організації (баптистів). Як і коли військове майно опинилося в руках секти? Чи не тоді, коли Борисенко (вже будучи колаборантом) та Абрамченко «ділили» місто?

Я офіційно вимагаю від нинішньої влади:

Оприлюднити документи – рішення, підписи, дати передачі Будинку офіцерів релігійній організації.

Повернути Будинок офіцерів з парком у користування ветеранів та військовослужбовців. Зараз, коли країна воює, це потрібно для реабілітації, підтримки, зборів, навчання.

Мовчання влади дорівнює зраді. Якщо ви поважаєте тих, хто захищає Україну – дійте.

Поширюйте цю інформацію. Не дайте кумам-колаборантам і далі грабувати наше місто та знущатися з пам'яті захисників.

Підтримуйте ветерана – ставте «+», пишіть коментарі, позначайте місцеву владу.

@Андрій Абрамченко (якщо є сторінка), @Ізмаїльська міська рада – вам слово.

Герби Бессарабської області/губернії демонструють російське імперське походження назви «Бессарабия»

Герби Бессарабської області/губернії демонструють російське імперське походження назви «Бессарабия».
Чому це важливо знати для боротьби з сепаратистами в Україні?

Колоніальний характер створення «Бессарабії» в Російській імперії

Після анексії 1812 року Російська імперія здійснила класичну імперсько-колоніальну операцію над частиною території Молдавського князівства між Прутом і Дністром.

Читайте також: Карта яка є наочним доказом що «Бессарабия» у 1940 році не була адміністративною реальністю

По-перше, ця територія не була «нічийною» — вона становила органічну частину історичної Молдавії (Țara Moldovei) з власною адміністративною системою (ținuturi), правом і традицією.

По-друге, Російська Імперія не зберегла ані назву, ані політичну ідентичність цієї землі, а штучно перейменувала її на «Бессарабську область», використавши назву, яка:

– не існувала як адміністративна одиниця до 1812 року,
– не була самоназвою місцевого населення,
– у кращому разі інколи використовувалась в іноземній картографії як нестала географічна зона і була фактично юридично порожньою.

Чому Ізмаїл став називатися Матроскою і як придумали назву «Бессарабия»

4 жовтня 1812 року Урядовий Сенат ухвалив назвати передмістя Ізмаїла містом Тучковим: «сие предместье назвать городом Тучковым, в память потомству по имени учредителя», пише Ізмаїл-онлайн.

Запамам'ятайте: Тучков це передмістя Ізмаїла.
Пізніше це передмістя ввійшло в межі Ізмаїлу.

Знаєте як передмістя Ізмаїла місто "Тучков" втратило свою назву? Не знаєте.

Навіть брехливі московські джерела стверджують що передмістя Ізмаїла мало назву Тучков лише в 1812–1856 роках. А потім пишуть шо в 1856 році Тучков був перейменований на Ісмаїл.

Але як і ким?

В 1856 році, і Ісмаїл-Матроска і його передмістя Тучков, за Паризьким трактатом були передані Російською Імперією Молдавському князівству. яке за декілька років увійшло до складу Об'єднаного князівства Валахії та Молдови (майбутньої Румунії).
І там він став називатися як завжди Ісмаїлом, бо ніхто його там "Крєпостью" чи "Тучковим" ніколи не називав і не перейменовував.

Іншої версії як Тучков став Ісмаїлом немає і бути не може.

На півдні Одещини сепаратистські сайти готують грунт для створення Бессарабской народной республики

Рашистський проєкт Бессарабія як прояв гібридної війни фашистської росії проти України

На Півдні Одещини відкрито діють три сепаратистські сайти які готують грунт для створення "Бісорабської народної республіки" (БНР), пише Поштівка.

Історія 

Російське слово "Бессарабия" офіційно вперше з'явилося в назві "Бессарабской области" в 1813 році. Ця область виникла в результаті окупації Російською імперією частини Молдавського князівства між Прутом і Дністром.

До російської окупації назва "Бессарабия" місцевим населенням як географічний топонім для означення цього краю не вживалася. Це слово імперія принесла на штиках і нав'язала його окупованим нею територіям. Також цю назву нав'язував СРСР з 1920-х до 1940 року, вже як історико-пропагандистський термін.
Упродовж XIX століття ця назва справді стала вживаною, але виключно як російська колоніальна назва, а не як автохтонна самоназва населення.

Карта яка є наочним доказом що «Бессарабия» у 1940 році не була адміністративною реальністю

Радянська військово-оперативна карта Генерального штабу РСЧА, 1939–1940 рр., підготовлена для планування окупації території між Прутом і Дністром, позначеної як «Бессарабия».

Це радянська військово-оперативна карта Генштабу РСЧА, підготовлена у 1939–1940 роках, безпосередньо в межах підготовки до ультиматуму Румунії та окупації 1940 року.

Читайте також: «Бессарабия» як складова гібридної війни фашистської росії проти України

Ключові ознаки, які це підтверджують

1. Мова і терміни

   • Усі топоніми подані російською: Кишинёв, Аккерман, Бендеры, Тирасполь, Болград.

   • Територія між Прутом і Дністром позначена як «Бессарабия», заштрихована — це не румунська і не міжнародна картографія, а суто радянська.

2. Тип заштрихування

   • Діагональне штрихування — стандартна радянська військова практика для позначення:

     • території, яка планується до зайняття / анексії;

     • або вважається «тимчасово чужою, але своєю за концепцією».

   • Так ніколи не позначали власні адміністративні одиниці.

3. Відсутність румунського адміністративного поділу

   • Немає жудеців, немає румунських назв, немає кордонів адміністративних одиниць Румунії.

   • Це означає: карта не описує реальність, а проектує бажаний радянський простір.

4. Акцент на транспорті й рельєфі

   • Чітко промальовані:

     • залізниці,

     • шосе,

     • переправи,

     • ріки як природні рубежі.

   • Це типово для оперативно-тактичних карт, а не політичних чи цивільних.

5. Хронологічний маркер

   • На карті вже є пакт Молотова–Ріббентропа як фон, але ще немає радянських кордонів 1940–1941.

   • Отже: період — кінець 1939 / перша половина 1940.

Сіре обведення - важливий населений пункт як тактичний об’єкт. 

Сірим (графітовим) тоном на радянських військових картах виділяли населені пункти підвищеного оперативного значення, а не фортифікації як такі.

Йдеться про опорні пункти місцевості, які могли:

• використовуватися як вузли оборони або наступу,

• бути штабними, тиловими або комунікаційними центрами,

• мати міцну забудову (камені, промислові об’єкти, склади, станції),

• контролювати переправи, вузли доріг, залізниці.

Чому саме ці міста обведені

Якщо подивитися уважно, сірим виділені:

• Кишинів — адміністративний і транспортний центр;

• Бендери — вузол біля Дністра і стратегічний міст;

• Аккерман — контроль лиману і виходу до моря;

• Болград / Ізмаїл / Тирасполь (у регіоні) — ключі до Буджака, Дунаю, переправ.

Як правильно називати цю карту

Коректна ідентифікація:

Радянська військово-оперативна карта Генерального штабу РСЧА, 1939–1940 рр., підготовлена для планування окупації території між Прутом і Дністром, позначеної як «Бессарабия».

Або коротко, для публічного вжитку:

Окупаційна карта СРСР 1940 року.

Чому вона важлива концептуально

Ця карта — наочний доказ, що:

• «Бессарабия» у 1940 році не була адміністративною реальністю,

• а існувала виключно в радянському військово-пропагандистському мисленні,

• як реанімація імперської губернії 1812–1917 років.

Тобто це візуальний артефакт гібридної війни ХХ століття.

Днями Абрамченко надав звання «Почесний громадянин міста Ізмаїл» якійсь бабусі, єдиною заслугою якої було те що вона працювала в виконкомі, пишуть в групі "Ізмаїл-онлайн".

Хоча це "громадянство" надають за ВИДАТНИЙ внесок в "розвиток" Ізмаїла або за цивільний або військовий подвиг в ім'я батьківщини.

Якщо подивитись на список «Почесний громадян Ізмаїла», то там взагалі немає жодного уродженця Ізмаїла: якісь понаєхи-окупанти, компартійці, попи, нардепи-регіонали, директора, науковці без наукових робіт. Якісь "ветерани" якоїсь "Великої Вітчизняної війни". Окупанти тобто.

Жах. Який цивільний або військовий подвиг вони здійснили?? Окупація Румунії і встановлення в Ізмаїл комуністичного режиму - це не подвиг, це злочин. Бути директором або чиновником - це не подвиг і не внесок, а звичайна робота. А тепер це виглядає тупо і глупо на тлі наших героїчних ізмаїльців які здійснили РЕАЛЬНИЙ військовий подвиг в ім'я батьківщини і загинули в боротьбі проти російських окупантів. І яких ніхто навіть не думає робити почесними громадянами Ізмаїла. Почесні - це чиновники.

Отже, це совкове звання себе дискредитувало. Тим більше юристи кажуть що казати «громадянин міста» є некоректним з юридичної точки зору.

В соцмережі виклали скани радянського фотоальбома "Місто військової доблесті Ізмаїл" 1979 року

Текст українською і молдавською мовами, а також російським язиком є типовою пропагандистською агіткою радянських часів з високопарними висловлюваннми на кшталт "Над Дунаєм зійшло яскраве сонце Свободи. Промінь знамен і блакить весняної дунайської хвилі символ нового, щасливого життя сьогоденного Ізмаїла. Крокуючи по шляху комуністичного будівництва, місто впевнено дивиться в прийдешнє."

Сепарів в цьому альбомі чекає декілька сюрпризів, адже там зустрічаються цікаві поняття (підкреслені червоним).

Зокрема - "стародавні слов'янські придунайські землі". Які до того ж були "воз'єднані" в результаті російсько-турецьких воєн 1806-12 і 1877-70 років.

Чомусь ізмаїльська сепарська влада і її придворні сепарські історіки-фальсифікатори згадують лише російсько-турецьку війну 1787-92, точніше події 1790 року пов'язані із захопленням переправи Ісмаїл-Гечіді.

Причому ті події сепарня повністю перебрехала і не згадує що перемогу там здобули українські козаки, а Суворов там заганьбився, через що Потьомкін вигнав його з армії.