Трофейні солдати Ізмаїла

Для тих ізмаїл-ЧАНів (понаїхів та їх нащадків), хто прагне взяти участь в побєдобєсії 9 травня, хочу пояснити ким були ті загиблі на фронтах Другої світової війни 583 ізмаїльці, прізвища яких викарбовані на меморіальній стелі, що знаходиться за спиною пам'ятника невідомому окупанту, пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.

Чорнопіджачники (чорна піхота, чорносвитники, піджачники) — такою була неофіційна назва піхотних підрозділів Червоної армії, які формували з цивільного населення румунських та окупованих Німеччиною територій після їх повторного захоплення військами Радянської Імперії.

Комплектуванням чорнопіджачників займалися спеціальні польові військкомати. Мобілізація поширювалася на всіх чоловіків від 17 років, які могли тримати зброю. За законами воєнного часу комуністичного тоталітарного режиму, чоловіки, які потрапили в окупацію, автоматично отримували клеймо зрадників, тому "мали власною кров'ю довести свою відданість СРСР".

Ніякої військової підготовки з такими мобілізованими не проводили. Часто їх відправляли у бій навіть не встигаючи видати військового одягу і зброї. Власне й назва «чорна піхота» або «чорнопіджачники» пішла від цивільного одягу, в якому вони йшли в бій. «Чорносвитники» — назва частин, набраних переважно із селян, що були одягнені у доморобні свитки.

Радянські командири вважали їх злочинцями, зрадниками - тому що вони були "під німцями" і ставилися до них як до винуватих. А ті, кого таким чином мобілізували в Ізмаїлі, були до того ж громадянами Королівства Румунія - тобто важалися ворогами та шпигунами, чого їх було жаліти?

Майже всі вони загинули. Їх тіла скидали в ями і закопували часто не не вказуючи навіть їх імен. Так вчиняли не лише з чорнопіджачниками, але й з бійцями Червоної Армії. Бо не було кому під час боїв займатися похованнями. До речі, нащадки тих ізмаїльців прізвища яких викарбовані на меморіальній стелі, досі не знають де вони поховані - під Бухарестом чи під Будапештом чи ще десь. (Щодо мого прадіда, то вдалося дізнатися що він похований на території бойових дій розміром десь 10х15 км в одній із кількох десятків братських могил, в кожній з яких поховані невідомі бійці кількістю від 10 до 20 загиблих в кожній).

В Ізмаїлі проходить акція вшанування пам’яти тих хто загинув за мирне життя українців

В Ізмаїлі впродовж кількох днів проходить акція: ізмаїлки о 8:50 виходять на перетин двох проспектів з плакатами та закликають містян вшанувати пам’ять тих, хто поклав своє життя за мирне життя українців.

Організувати короткотривалий захід вирішила молода ізмаїлка, Наталя Яманді.

“Я наразі живу у Львові, проте раз на декілька місяців приїжджаю додому. Ось на цей раз – на великодні свята. Знаходячись у рідному місті, в мене з’явилося бажання провести такий захід, а точніше – нагадати містянам про загальнонаціональну хвилину мовчання, щоб люди й у нашому місті долучалися до культури пам’яті та розуміли, як саме діяти в цей момент“, – розповіла дівчина.

Дівчина разом з колежанкою Катериною вийшла на акцію вперше ще 16 квітня, і переважна кількість мешканців міста реагувала досить позитивно на них. Більш того, на наступний день до дівчат доєдналися ще кілька мешканців з прапорами – цей факт також додає позитивного настрою.

Щодо реакції учорашнього дня, то загалом за п’ятнадцять хвилин акції лише кілька водіїв, проїжджаючи повз активісток з плакатами, пригальмовували, але не зупинялися повністю – можливо, через два екіпажі патрульної поліції, котрі знаходилися поруч та пильнували за ситуацією. Однак водіям найближчі три дні хвилюватися не потрібно – незважаючи на встановлений на ділянці проспекту знак “Зупинка заборонена”, під час цієї акції штрафи чи інші санкції до водіїв застосовуватися не будуть.

Джерело: Ізмаїл-онлайн

Цікава дискусія "Ізмаїлки - жєнщіни чи пані?" виникла в групі Ізмаїл-онлайн

Коментарі до дискусії "Ізмаїлки - жєнщіни чи пані?" варто прочитати в групі Ізмаїл-онлайн

Ізмаїлки - жєнщіни чи пані?

У неділю на ринку продавщиця десь біля 60 років (не хочеться називати її торговкою) сказала мені:
- Не торгуйтесь, жєнщіна!
Я їй відповіла:
- Я не "жєнщіна"! Я - пані!
А вона каже:
- Может гдє-то там на Западєнщінє ви пані, а у нас ви жєнщіна!
Ізмаїльці та ізмаїлки, а Вам подобається, коли до Вас звертаються пані/пане? Чи вам більше подобається звернення мужчіна/жєнщіна?
До речі, в Україні використовують слово "пані" звертаючись до заміжньої жінки, а "панна/панночка/панянка до незаміжньої. Якщо не знаєте, заміжня жінка чи ні, звертайтеся "пані".

Компанія депутата Ізмаїльської міської ради отримала підряд на 12,4 мільйона на створення Клумби Слави в Ізмаїлі

31 березня Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міськради підписало договір з приватним підприємством «Роднік» депутата міської ради Ігоря Дехтярьова на облаштування Клумби Слави на площі Перемоги.

Сума контракту склала 12 мільйонів 400 тисяч гривень. Це на 137,5 тисяч менше за максимальну ціну, запропоновану замовником, повідомляє сайт держзакупівель Prozorro.

Торги провели з другої спроби через нюанс із поданою учасником документацією. Зазначимо, що в обох випадках претендент був єдиний – ПП «Роднік».

Причиною відмови єдиному претенденту на першому аукціоні стали «інфляційні процеси», які «Роднік» включив до складу договірної ціни. Оскільки такі тонкощі не передбачені умовами закупівлі, тому представник замовника відхилив пропозицію претендента. А от вдруге аукціон визнали таким, що відбувся.
Додамо, що у другій половині 31 березня підрядник вже розташував будівельні вагончики на площі Перемоги на знак початку робіт.

Фінансувати їх будуть у два етапи: у 2025 році з міського бюджету виділять 6,37 мільйона гривень, а решту коштів заплатять у 2026-му році.

Клумбу розташують у північній частині площі, через дорогу від Ізмаїльської міської центральної лікарні. Планують висадити багаторічні квіти, а також композицію у національних кольорах із 160 петуній – жовтих та блакитних. На залізобетонному фундаменті встановлять стенд із портретами загиблих, конструкції для кріплення фото та покладання квітів.

Передбачене також освітлення: навколо Клумби змонтують шість світлодіодних світильників на металевих опорах, 72 ґрунтових світильника та підсвітку портретів. Для догляду за зеленою зоною буде підведено водопровід.

Завершити роботи планують до 15 грудня 2026 року.
Нагадаємо, у 2024 році місце розташування Клумби Слави визначили нібито шляхом онлайн-голосування. Ізмаїльці "голосували" невідомо за що, адже проєкту Клумби Слави на той час не існувало.

Врятувалися в бомбосховищі: в Ізмаїлі через ворожу атаку постраждав будинок багатодітної родини

В Ізмаїлі в ніч з 29 на 30 січня через терористичну дронову атаку росіян постраждало п’ять багатоповерхівок, біля 15 приватних будинків, два заклади освіти (школа та дитячий садок), два заклади культури (бібліотека та картинна галерея), а також поліклініка колишньої Дунайської обласної лікарні.

Серед пошкоджених домоволодінь – будинок родини Довганюк, яка виховує трьох неповнолітніх дітей. Матері Марині та її дітям дивом вдалося врятуватися від каліцтва в бомбосховищі міської школи № 1, бо після обстрілів їхній будинок перетворився на суцільну купу дрібного скла.

Варто зазначити, що по вулиці Флотській, де знаходиться родинне гніздечко сім’ї, від вибухової хвилі постраждав цілий квартал. Втім оселя Марини Довганюк вже майже приведена до ладу завдяки спільним зусиллям родичів, вірян з церкви, які з самого рання після жахливої ночі полагодили дах, затягнули плівкою пошкоджені вікна. А поруч з будинком родини міські комунальні служби натягували брезент на майже повністю знесений дах двоповерхівки.

Родина Довганюк глибоко віруюча, тому не дивно, що відразу на допомогу їм прийшли представники великої християнської родини.

Ізмаїлу треба повернути історичну назву ІСМАЇЛ

Селище Ісмаїл було засновано відповідно до указу султана Османської імперії Мурада ІІІ від 14 листопада 1589 року в якому міститься доручення третьому за ієрархією чиновнику османської Порти Мехмеду Хабіші-азі — впорядкувати переправу «у місцевості „Ісмаїл Гедічі“ та заснувати поблизу місто й пристань». Про це пишуть в групі Ісмаїл-онлайн.

Селище Ісмаїл було побудовано там де зараз Матроска, поруч з ним була збудована переправа, затон для поромів (тепер там БТОФ), пристань, верф і мечеть (вони також на місці).

22 грудня 1790 року чорноморська флотилія Антіна Головатого підкралася до Ісмаїла, обстріляла з гармат пороми і висадила десант який зруйнував переправу і зайшов і селище. Після цього в Ісмаїл зайшли головорізи Суворова, вбили всіх "бусурман", спалили їх будинки і пограбували селище.

Через рік, у 1791 р. за Ясським договором, напівзруйноване і пограбоване селище Ісмаїл-Матроска знову повернули Османській імперії.

Пізніше, в трьох кілометрах південніше залишків Ісмаїла-Матроски виникло нове поселення біля нової пристані (тепер там порт). Під окупацію Російської Імперії Ісмаїл-Матроска і це поселення в його передмісті потрапило в 1809 під час Російсько-турецької війни 1806—1812 років.

У 1812 р. після Бухарестського мирного договору це поселення, що знаходилося в 3 км від Ісмаїла-Матроски (його передмістя) отримало статус міста і назву «Тучков». В Указі Сената Російської імперії від 14 жовтня 1812 року зазначалося: «сие предместье назвать городом Тучковым, в память потомству по имени учредителя».

Тобто, Ісмаїл-Матроска це один населений пункт, а місто Тучков - інший. Тепер Ісмаїл-Матроска став передмістям Тучкова.

В 1856 році, і Ісмаїл-Матроска і Тучков, за Паризьким трактатом були передані Російською Імперією Молдавському князівству. У 1861 році Ісмаїл разом з усією Молдовою увійшов до складу Об'єднаного князівства Валахії та Молдови (майбутньої Румунії).

Московські джерела стверджують що Ісмаїл мав назву Тучков лише в 1812–1856 роках. Бо в 1856 році Ісмаїл-Тучков був переданий Молдавському князівству і там він називався як завжди Ісмаїлом, бо ніхто його там "Тучковим" ніколи не називав і не перейменовував.

Аж до 1878 року, коли відповідно до Сан-Стефанського договору 1878 року Буджак закріпили за Російською імперією, де він перебував 40 років - до 1918. І якимось незрозумілим чином в Російській Імперії з 1878 року Ісмаїл перестали називати "Тучков", а стали називати ІZмаїлом. Румуни передали Росімперії Ismail, а Росімперія стала називати його Ізмаїлом. Інше пояснення цьому крім як вузькощелепість якогось московського чиновника важко знайти.

А з 1918 місцеві жителі знову стали його називати Ismail бо він повернувся в Румунію. Втім там його так називали завжди, називають і зараз. На всіх румунських документах, поштівках до 1944 року комуна (муніципалітет, громада) називається Ismail (Ісмаїл). І до цього часу на всіх румунських і турецьких картах він Ismail, а не IZmail.

Я звертаюся з питанням до любителів називати Українське Подунав'я "Бессарабією". А чому тоді ви не називаєте Ісмаїл його історичною назвою? Чому ви не називаєте його так як завжди і досі його називають в Румунії, Турції? І таскаєтеся з назвою Бессарабія в якій за логікою має існувати Ісмаїл?

І може варто нарешті повернути нашому місту історичну назву Ісмаїл, а не називати його так як це вимовляв якійсь вузькощелепий московський чиновник?

___________________

До цього посту в обговоренні є дуже цікаві коментарі.

Олег Левчук

У мене питання - а чому цапи весь час перейменовували місто? А ніхто крім них не перейменовував.

Причому на Тучков перейменували чисто з пропагандистською, імперською метою "в память потомству" - самі написали.

Вата, цапи, навіщо ви весь час перейменовували Ісмаїл??

• 6 дн.
• Подобається
• Відповісти
• Поширити
• Відредаговано

Артур Буц

Автор

Олег Левчук Вони скрізь в колоніях перейменовували стародавні назви на нові колоніальні. Типа тепер тут все імперське, все руZZкоє. Вони навіть намагалися Бахчисарай перейменувати на місто Пушкін.

Лариса Кашуба

Наскільки я зрозуміла, на перейменування як завжди вплинули генетичні особливості андрофагів. Вони не здатні вимовити "паляниця", "залізниця" і тому ненавидять українську мову. Вони не здатні вимовити "ізмаїльці" і тому називають нас "ізмаїль-ЧАНами". Вони не здатні вимовити "Ісмаїл" і тому називають його "Ізмаїл". А я то думаю, чому район Москви вони називають не "Ісмаїлово", а "Ізмайлово", прізвище вимовляють не "Ісмаїлова", а "Ізмайлова"...

Розгадка в їх щелепі!

В Ізмаїлі в гімназії №8 відкрито меморіальну дошку в памʼять Захисника України Сергія Левченка

В Ізмаїлі 27 грудня в гімназії №8 відкрито меморіальну дошку в памʼять Сергія Левченка – Захисника України, який під час повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну загинув при виконанні бойового завдання із захисту України від російської воєнної агресії.

Він народився і жив у місті Ізмаїл, навчався у школі № 8, був старанним, активним учнем, брав участь у шкільних та загальноміських спортивних змаганнях. Вчителі та його однокласники пам’ятають Сергія як доброго, веселого товариша, який завжди міг прийти на допомогу і підставити своє плече у скрутну хвилину. Після 9-го класу в міському професійному училищі №38 здобув професію газоелектрозварювальника. Працював 5 років на Ізмаїльському картонно-целюлозному комбінаті, а потім - на судноремонтному заводі. Одружився, 2010 року народилася перша дитина, а 2013 - друга.