Для тих ізмаїл-ЧАНів (понаїхів та їх нащадків), хто прагне взяти участь в побєдобєсії 9 травня, хочу пояснити ким були ті загиблі на фронтах Другої світової війни 583 ізмаїльці, прізвища яких викарбовані на меморіальній стелі, що знаходиться за спиною пам'ятника невідомому окупанту, пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.
Чорнопіджачники (чорна піхота, чорносвитники, піджачники) — такою була неофіційна назва піхотних підрозділів Червоної армії, які формували з цивільного населення румунських та окупованих Німеччиною територій після їх повторного захоплення військами Радянської Імперії.
Комплектуванням чорнопіджачників займалися спеціальні польові військкомати. Мобілізація поширювалася на всіх чоловіків від 17 років, які могли тримати зброю. За законами воєнного часу комуністичного тоталітарного режиму, чоловіки, які потрапили в окупацію, автоматично отримували клеймо зрадників, тому "мали власною кров'ю довести свою відданість СРСР".
Ніякої військової підготовки з такими мобілізованими не проводили. Часто їх відправляли у бій навіть не встигаючи видати військового одягу і зброї. Власне й назва «чорна піхота» або «чорнопіджачники» пішла від цивільного одягу, в якому вони йшли в бій. «Чорносвитники» — назва частин, набраних переважно із селян, що були одягнені у доморобні свитки.
Радянські командири вважали їх злочинцями, зрадниками - тому що вони були "під німцями" і ставилися до них як до винуватих. А ті, кого таким чином мобілізували в Ізмаїлі, були до того ж громадянами Королівства Румунія - тобто важалися ворогами та шпигунами, чого їх було жаліти?
Майже всі вони загинули. Їх тіла скидали в ями і закопували часто не не вказуючи навіть їх імен. Так вчиняли не лише з чорнопіджачниками, але й з бійцями Червоної Армії. Бо не було кому під час боїв займатися похованнями. До речі, нащадки тих ізмаїльців прізвища яких викарбовані на меморіальній стелі, досі не знають де вони поховані - під Бухарестом чи під Будапештом чи ще десь. (Щодо мого прадіда, то вдалося дізнатися що він похований на території бойових дій розміром десь 10х15 км в одній із кількох десятків братських могил, в кожній з яких поховані невідомі бійці кількістю від 10 до 20 загиблих в кожній).
Розрахунок був на те, що «чорна піхота» лише виснажить німців та змусить вистріляти запас боєприпасів, щоб потім свіжі частини змогли змусити виснаженого противника відступити із займаних позицій.
Таке ставлення до свого населення, особливо новобранців, дивувало навіть німців, яке вони називали «Beutesoldaten» («трофейні солдати»).
Зверніть увагу, на тій стелі вказано що майже всі загиблі мають звання "рядовий". Насправді, чорна піхота не мала звань. Тих небагатьох хто вижив в перший місяць-два, брали на службу і присвоювали звання рядового. Але й з них мало хто вижив і дослужився до молодшого сержанта чи сержанта. Можливо, декого з ізмаїльців встигли мобілізувати в перші дні війни в червні-липні 1941, але і у них не було шансів вижити за 4 роки війни.
Прикро, що понаїхи-ізмаїлчайники не хочуть знати справжню історію Ізмаїла, яка пов'язана з численними злочинами які здійснювала в Подунав'ї радянська/російська імперія. Варто нарешті визнати, що саме вона вбила тих 583 ізмаїльців-чорнопіджачників, кинувши їх без зброї на німецькі кулемети, на вірну смерть. І кинув їх той солдат-окупант, пам'ятник якому повернутий спиною до стели з іменами загиблих ізмаїльців.
Таке ставлення до свого населення, особливо новобранців, дивувало навіть німців, яке вони називали «Beutesoldaten» («трофейні солдати»).
Зверніть увагу, на тій стелі вказано що майже всі загиблі мають звання "рядовий". Насправді, чорна піхота не мала звань. Тих небагатьох хто вижив в перший місяць-два, брали на службу і присвоювали звання рядового. Але й з них мало хто вижив і дослужився до молодшого сержанта чи сержанта. Можливо, декого з ізмаїльців встигли мобілізувати в перші дні війни в червні-липні 1941, але і у них не було шансів вижити за 4 роки війни.
Прикро, що понаїхи-ізмаїлчайники не хочуть знати справжню історію Ізмаїла, яка пов'язана з численними злочинами які здійснювала в Подунав'ї радянська/російська імперія. Варто нарешті визнати, що саме вона вбила тих 583 ізмаїльців-чорнопіджачників, кинувши їх без зброї на німецькі кулемети, на вірну смерть. І кинув їх той солдат-окупант, пам'ятник якому повернутий спиною до стели з іменами загиблих ізмаїльців.
