Після публікації основаної на архівних дослідженнях книги Красножона і оприлюднення указу султана Османської імперії Мурада ІІІ від 14 листопада 1589 року в якому міститься доручення третьому за ієрархією чиновнику османської Порти Мехмеду Хабіші-азі — впорядкувати переправу «у місцевості „Ісмаїл Гедічі“ та заснувати поблизу місто й пристань», стало остаточно зрозуміло що ключевим словом в історії Ісмаїла має бути "ПЕРЕПРАВА" а не фортеця.
Саме вона (а не фортеця) є тим важливим стратегічним об'єктом навколо якого виникло і розвивалося місто Ісмаїл.
Місто Ісмаїл побудовали там де зараз Матроска, поруч з ним збудовали переправу, затон для поромів (тепер там БТОФ), пристань (порт), верф і мечеть (вони також на місці).
1. Початок операції розпочався з того, що козаки-чорноморці Антіна Головатого прибули до переправи й піддали її масованому обстрілу з гармат. Там біля селища Ісмаїл на Дунаї знаходились пороми і кораблі османського флоту. У двох морських боях — біля острова Верхнього Чатапи та вище Ісмаїла — козаки потопили османські кораблі й позбавили гарнізон Ісмаїла підтримки флоту та можливості доставляти підкріплення з османського берега Дунаю. Далі козаки під командуванням кошового отамана Захарія Чепіги і під прикриттям чорноморської ескадри практично без бою з боку Дунаю захопили місто Ісмаїл.Саме вона (а не фортеця) є тим важливим стратегічним об'єктом навколо якого виникло і розвивалося місто Ісмаїл.
Місто Ісмаїл побудовали там де зараз Матроска, поруч з ним збудовали переправу, затон для поромів (тепер там БТОФ), пристань (порт), верф і мечеть (вони також на місці).
Отряды речной и морской флотилии Де Рибаса (Иосиф Дерибас), насчитывающей 200 судов, атаковали Исмаил со стороны Дуная. Захарий Чепига - бригадир запорожских казаков, командуя 2-й колонной высадки речных десантов, бросился с козаками на берег и занял редуты вдоль Дуная. Запорожские козаки во главе с атаманом Антоном Головатым совершили смелый рейд в самый центр Исмаила, где завязался бой. Османы дрались за каждый дом. Среди имен храбрых казаков, участников штурма Исмаила - Антон Головатый, награжденный именной саблей за храбрость, Захарий Чепига, удостоенный ордена Георгия III степени, рядовые козаки - Иосиф Белый, Иван Таран, Иван Бурлак и многие другие.
Морські піхотинці Головатого захопили 26 ворожих знамен. Ці військові трофеї цінуються найвище, бо означають військову доблесть і звитягу.
За штурм Ісмаїла Антона Головатого нагородили орденом Святого Володимира, а всіх козаків — овальною срібною медаллю «За відмінну хоробрість» на лицьовій стороні та «Ізмаїл узятий 11 грудня 1790» на зворотній, яка носилася на георгіївській стрічці.
У бою за Ісмаїл загинуло 24 козацьких старшини (офіцерів) і 388 козаків. Про їхню славу і героїзм у народі складено багато пісень. В одній із них співається:
«Від Килії до Ісмаїла покопані шанці,Ой вирубали османи новоординців у середу вранці.А Чорноморці, храбрі запорожці, через Дунай переїздили,Вони тую проклятую Змаїлівську орду з батареї збили».
2. Суворову був вкрай необхідний героїчний штурм Ісмаїлу. Він прагнув зализати рани після невдалого штурму фортеці Кілія у жовтні 1790 року, де він втратив половину офіцерського складу, і стати нарешті фельдмаршалом у нагороду за Ісмаїл.
І він вирішив взяти вже захоплене козаками місто. Ось що писав про взяття Ісмаїла прославитель та літописець військових кампаній Суворова, офіцер Генерального Штабу Николай Орлов (в оригинале):
"Невзгоды осаднаго времени и упорное сопротивленіе непріятеля раздражили победителя до последней степени: онъ не давалъ никому пощады; подъ ударами разсвирепевшихъ солдатъ гибли все, — и упорно оборонявшіеся, и безоружные, даже женщины и дети; горами лежали груды труповъ, частью раздетыхъ до-нага. Даже офицеры не могли удержать людей отъ безцельнаго кровопролитія и слепаго бешенства.Тобто, російський історик визнає, що російські солдати згідно з традиціями російського війська вбили всіх ізмаїльців: тих хто "оборонялися, і беззбройних, навіть жінок і дітей; горами лежали купи трупів".
Согласно заранее данному Суворовымъ обещанію, городъ былъ предоставленъ на 3 дня во власть солдатъ, — таковъ былъ обычай того времени; поэтому на другой и на третій день продолжались еще случаи насилій и убійства, а въ первую ночь до самаго утра раздавалась трескотня ружейныхъ и пистолетныхъ выстреловъ. Грабежъ принялъ страшные размеры. Солдаты врывались въ дома и захватывали всевозможное имущество, — богатыя одежды, драгоценное оружіе, украшенія; купеческія лавки были разбиты, и по трупамъ ихъ владельцевъ новые хозяева стремились къ добыче; многіе дома стояли полуразрушенными, обитатели ихъ лежали въ крови, повсюду слышались вопли о помощи, крики отчаянія, хрипеніе умиравшихъ; покоренный городъ представлялъ ужасающее зрелище".
І коли Суворов після цих масових вбивств і мародерства поскакав з доповіддю про перемогу і про "багатий трофей" у фортецю Бендери, де в цей час йшов бал, Потьомкін до нього навіть не вийшов, оскільки "перемога" була незначною.
Потьомкін чудово розумів, що насправді являв собою бутафорський штурм. Тому клопотав перед Катериною II для Суворова тільки про медаль і чин гвардії підполковника. Що й було зроблено. Медаль викарбували і генерал-аншефа Суворова було призначено підполковником Преображенського полку. Вищий військовий чин Суворов отримав через вісім років після смерті Потьомкіна.
Суворова після "штурму Ісмаїла" було відкликано з Дунайського театру бойових дій до глухої Фінляндії, хоча війна з турками все ще тривала.
=================
Як після смерті Потьомкіна з Суворова робили героя і клепали під нього фейкову історію "героїчного штурму фортеці Ісмаїл", чому там не згадували героїчних козаків-чорноморців - це окрема історія. А поки що потрібно засвоїти що головною подією взяття Ісмаїлу було знищення стратегічної переправи, що Ісмаїл знаходиться там же де й був і тепер називається Матроска, і що Суворов не герой і "засновник Ісмаїла", а вбивця і руйнівник міста.
Звісно, ці факти доведеться повторити ще 100 разів, щоби ізмаїл-чайники нарешті почали їх засвоювати, а українці, на відміну від ворогів, й без того знають істинну історію Ісмаїла.
