Чому сепарська влада Ізмаїла не любить пам'ятник архітектури Мечеть і називає її "Діорамою"

В Ізмаїлі розташована колишня османська мечеть — пам'ятник містобудування та архітектури XVI століття національного значення.

Втім сепарська влада Ізмаїла не любить згадувати Мечеть через те що вона є живим свідком російської брехні про "славу русского оружия" і "видатної перемоги Суворова при взятті Ізмаїла", пишуть в пабліку Ізмаїл-онлайн.

Насправді, ця битва була не за Ізмаїл, а за оволодіння стратегічною переправою з портом, верф'ю та гаванню поруч з якими Ізмаїл був просто логістичним хабом з митницею.

Бойове завдання виконали українські козаки Черноморської флотилії, висадивши з Дуная десант, який подолав османські земляні редути з артилерією і захопив судна і переправу.

Втім Суворов через власну бездарність не зумів подолати земляні укріплення які оточували з суходолу місто та переправу і допустив величезні втрати козаків та офіцерів Катеринославського козачого війська. Через що Потьомкін негайно вилучив Суворова з театру бойових дій у війні проти османів і відправив у заслання в Фінляндію.

Ізмаїльські фальсифікатори історії під керівництвом сепарської влади міста, вчинили черговий підлог

Козацькі люльки - "носогрійки", які ізмаїльські фальсифікатори історії намагаються видати за турецькі.

Сепари розповсюджують в своїх брехливих тг-каналах і на сепарських сайтах, ніби у якійсь "фортеці Ізмаїл" якісь "археологи" натрапили на цікаву знахідку — "османські люльки" (перше фото - 2 шт.), зазначає дописувач Артур Буц в Ізмаїл-онлайн

"Такі глиняні люльки були популярні серед мешканців Османської імперії у XVII–XVIII століттях" - пишуть фальсифікатори.
(оце "мешканці Османської імперії" замість "османи", видає радницю мера Ізмаїла Королькову, яка називає нас замість "ізмаїльці" "мешканцями міста Ізмаїл").

Втім будь який притомний українець одразу визначить що це - козацькі люльки - "носогрійки" (порівняйте з іншими фото).

Козацькі люльки - "носогрійки"

Чергова фальсифікація сепарської міської влади проявила напрямки їх злодійських дій щодо фальсифікації історії:

- вони повністю хочуть стерти славну українську/козацьку історію Буджака, яка сповнена героїчної боротьби з османами і численних перемог - слави української зброї. Вперше козаки на теренах Буджака згадані у XVI столітті. Тут відзначились знамениті козацькі полководці, Северин Наливайко, Дмитро «Байда» Вишневецький, Іван Підкова, Тиміш Хмельницький, інші козацькі ватажки і їх рейди XVII ст. — джерела фіксують, що в 1570–1590-х і далі запорізькі козаки регулярно робили рейди на Аккерман/Буджак (успішні штурми Аккермана 1574, похід у Буджак 1576 та рейди 1577, 1578, 1586, 1589 рр.). Також у джерелах згадується, що гетьман Мазепа посилав війська на Буджак у кін. XVII ст.

- в цьому контексті важливо згадати перемогу українських козаків і їх славних отаманів Антона Головатого і Захара Чепіги при захопленні переправи "Ісмаїл-Гедичі" в 1790 році. Цей славний подвиг українців, сепарська міська влада Ізмаїла досі намагається приписати своєму Суворову і повторюють суворівську брехню про нібито існування тут кам'яної фортеці, яка також зображена на фейковій діорамі в Мечеті. Тому вони й брешуть ніби "османські" люльки вони знайшли "в фортеці", якої не існувало. Матеріалізують її як можуть. Нещодавно за 2 млн гривень виготовили ідіотський фейковий макет кам'яної фортеці.

- сепарська влада Ізмаїла усіляко просуває румунську назву нашого Подунав'я - "Бессарабия", тобто "земля Бесараба", для того щоби викреслити і забути старовинну назву "Буджак" - саме так називали українці землі між Дніпром і Дунаєм. Адже назва Буджак пов'язана з українською історією нашого краю і перемогами українських козаків. А російській агентурі, сепарам і ждунам потрібні "победы рюzzкого оружия! та "Измаил город рюzzкой славы"!

Історія про те, як церква в Матросці стала складом

Недарма кажуть, що шляхи Господні несповідні. Такою є історія православного храму св. Миколи у приміському селі Матроска.

Переді мною – фотокопія висновку уповноваженого у справах російської православної церкви при Раді міністрів УРСР по Ізмаїльській області якогось Матюхи, датованого 9 липня 1951 р. З нього я дізнався про те, що обласне видавництво «Придунайська правда» звернулося до влади з проханням про передачу йому православної церкви у селі Матроска Суворовського району. І навіщо б ви думали? Під склад для зберігання газетного паперу. Ось уже воістину блюзнірство!

Однак у Радянському Союзі, про який сумує багато наших співгромадян, подібне блюзнірством не вважалося. Такого висновку приходиш, знайомлячись із змістом вищезгаданого висновку.

З нього випливає, що церква була збудована 1893 р. Площа внутрішніх приміщень у ній становила 192 кв. м. Будівля перебувала у задовільному стані. Однак на обліку як пам'ятка архітектури вона не була. Відстань до найближчих чинних православних церков складала: в Ізмаїлі – 3 км, у с. Броска – 4 км. Усередині храму був іконостас і весь набір культового майна, які перебували під наглядом колишнього церковного старости.

І ось, нарешті, власне висновок уповноваженого: «У зв'язку з тим, що Миколаївська церква з 1944 р. пустувала (виходить, що храм функціонував навіть у період німецько-румунської окупації в роки Другої світової війни! – І. О.) і стала вважатися недійсною і враховуючи, що обласна газетне видавництво вкрай потребує приміщення під склад для паперу – його клопотання підтримую».

Сказано – зроблено. Невдовзі церква стала складом. Надалі тут розмістили сільський клуб, а 1984 року культову споруду за недоброю радянською традицією зруйнували. Віруючі с. Матроска на довгі роки залишилася без храму.

І лише 2018 р. з ініціативи уродженців села двоюрідних братів Юрія Загоненка та Дмитра Васильченка за підтримки мешканців села та меценатів розпочалися роботи з відновлення зганьбленої святині.

Розчищючи старий фундамент, будівельники виявили склеп, у якому 1910 р. був похований колишній архієпископ Кишиневський і Хотинський Неофіт, який на момент упокою перебував на заслуженому відпочинку.

На початку 1960-х років. останки знаменитого служителя перепоховали на сільському цвинтарі. До речі, це найтитулованіший православний священнослужитель, який колись був похований на землях Ізмаїльщини.

Ігор ОГНЄВ.

Українське Подунав'я: півострів Буджак

Зі Шварцвальду, знаменитого Чорного Лісу витікають дві річки – Бреге і Брегех, які сполучаючись народжують головну центрально-європейську ріку – Дунай. Назва ця походить від ранньо-індоєвропейського «Данас» – Річка. Саме від цього слова походять тюркська назва річки – Туна, а також латинська і англійська – Danube. В значенні абстрактної річки Дунай згадується у великій кількості українських народних пісень, перетворюючись у щось символічне, кордон світів.

Коли співали «Їхав козак за Дунай» – то мали на увазі і конкретну ріку, і символічне неповернення героя, подорож його у потойбіччя. На межі цього українського потойбіччя лежить історичний регіон Буджак, який ще називають Південною Бесарабією чи Українським Придунав’ям. Етимологія Буджака така ж, як і Покуття – з тюркської мови Буджак і тлумачиться як Кут, Півострів.

Стадіон "Динамо". Замість реквієму

Футбольний матч на стадіоні.

Наприкінці 1940-х та у 1950-ті роки в Ізмаїлі існував стадіон «Динамо». Він розміщувався на території, яку сьогодні займає готель «Ізмаїл» та був головним спортивним об'єктом нашого міста.

Музиканти духового оркестру Дунайської військової флотилії на трибуні стадіону.

На стадіоні проходили не лише спортивні змагання, а й проводилися концерти та навіть церемонії урочистого прийому до піонерів. Послугами спортивної арени користувалися не лише спортсмени добровільних спорттовариств, а й студенти, а також школярі розташованих поблизу навчальних закладів – Ізмаїльського педагогічного інституту, шкіл №№ 15 та 16.

Прийом до піонерів на стадіоні «Динамо». Кінець 1950-х років. Попереду директор середньої школи № 15 А. А. Севастьянов. Архів Олени Бакеркіної.

У середині 1950-х рр. на спортарені було здійснено капітальну реконструкцію. Як повідомляла міська газета «Придунайська правда», за рахунок прилеглої до об'єкту вул. Новокілійської площа стадіону була значно розширена. На зораному та знівельованому полі посаджено газонну траву, а волейбольний майданчик був відокремлений від футбольного поля. Споруджувалася трибуна в шість рядів завдовжки 40 м. Намічалось будівництво тиру та душової.

Культурно-масовий захід на спортарені.

Своє значення стадіон втратив 1961 року, коли в експлуатацію було прийнято Центральний стадіон Радянського Дунайського пароплавства. У 1970 році на місці стадіону було збудовано готель «Ізмаїл».

Ігор ОГНЄВ.

Легкоатлети Ізмаїла – на стадіоні 6 травня 1956 року.

Ізмаїлка стала обличчям бренду Кайлі Дженнер

22-річна українська модель Віра Бошкова стала новим обличчям модного бренду KHY, який заснувала американська бізнесвумен і зірка реаліті-шоу Кайлі Дженнер.

Про це стало відомо з допису дівчини в Threads.

Віра опублікувала у соцмережах кадри зі зйомки нової колекції і поділилася враженнями.

"Не думала, що мій перший тредс буде таким, але… Кайлі Дженнер виклала сторіс зі мною. Так, це я - та сама українка для кампанії бренду KHY", - написала модель.

Бошковій - 22 роки, вона родом з міста Ізмаїл Одеської області та навчається в Одеському національному морському університеті.

Чому в Ізмаїлі не святкують День українського козацтва

1 жовтня відзначається День українського козацтва - пояснили в групі Ізмаїл-онлайн 

Але сепарська ізмаїльська влада. не відзначає цей день.
Адже саме українські козаки Катеринославського козацького війська та Чорноморської козацької флотілії в 1790 році захопили стратегічну переправу „Ісмаїл Гедічі“ та укріплений опорний пункт османів Ісмаїл!

І цей реальний подвиг українських козаків робить нікчемним російський міф про "Ізмаїл - город руssкой слави" і про "побєду побєду руssкого оружія і геніального Суворова" який активно просуває сепарська ізмаїльська влада, місцеві музеї та заклади освіти.

Бездарний дегенерат Суворов, якому Потьомкін передав командування Катеринославським козацьким військом для взяття Ісмаїла, не виконав своє завдання, погнав козаків у м'ясний штурм на османські редути під вогонь артилерійських батарей, і допустив там величезні втрати. Ситуацію врятували козаки Чорноморської козацької флотилії, які висадили десант на берег Дуная, захопили один з редутів з артилерійською батареєю і увійшли в Ісмаїл.

Всі козаки за результатами цієї битви отримали нагороди, лише Суворов був покараний - знятий з театру бойових дій, хоча російсько-турецька війна ще тривала, і відправлений у заслання в Фінляндію.
Після того як Потьомкін у 1791 і Катерина II у 1796 померли, Суворов вигадав свою "перемогу" - неіснуючу кам'яну фортецю з 12-метровими стінами, яку він нібито взяв штурмом за декілька годин, і 35 тисяч вбитих ним при штурмі турків.

Цю суворівську брехню досі розповсюджує і прославляє мер Ізмаїла Абрамченко і його посіпаки, і втілюють її в фальсифікованій діорамі, паркані та ідіотських макетах "кам'яної фортеці", а також зберігають для путіна пам'ятник Суворову і постамент.