Через розвиток артилерії у XVIII столітті кам’яні фортеці вже втратили своє значення. Причина проста: якщо гармати встановити на високих стінах фортеці, то перед ними утворювалася так звана «мертва зона», де під час облоги атакуюча сторона почувалася відносно безпечно.
Щоб зробити артилерію ефективнішою, захисники міст споруджували редути (фр. redoute — «укриття, опорний пункт») — фортифікаційні укріплення замкненого типу, зазвичай земляні, з валом та ровом, призначені для самостійної оборони. Найчастіше редути мали форму чотирикутника (див. фото).
Важливо зазначити, що в "несуворівських" спогадах та мемуарах і навіть у піснях козаків, серед укріплень Ісмаїла/Матроски крім редутів згадуються палісади — це старовинна оборонна споруда у вигляді частоколу із товстих, загострених зверху колод. Як фортифікаційна споруда - у вигляді стіни з колод висотою декілька метрів, закопаних в землю і з'єднаних для міцності між собою горизонтальними брусами. Колоди часто встановлювалися на земляних валах біля ровів наповнених водою.
У російсько-турецькій війні 1806–1809 рр. переправа у Ісмаїла/Матроски знову стала одним із ключових стратегічних об'єктів. Після невдалого штурму Суворова, який допустив безліч втрат, і вдалого захоплення Ісмаїла запорізькими козаками 1790 року, через рік після його взяття, за Ясським договором Ісмаїл повернули туркам.
Земляні укріплення були посилені турками й перетворені на потужний оборонний вузол на Дунаї.
У 1807 році російські війська спробували захопити Ісмаїл/Матроску і переправу, але незабаром змушені були зняти облогу.
Окрім самої облоги, під час цієї кампанії були сутички та військові операції навколо Ізмаїла: турецькі гарнізони робили виходи, вилазки (sortie) спробуючи прорвати блокаду і прорізати підкріплення, а російські підрозділи здійснювали маневри, щоб блокувати й захоплювати позиції турків в околицях.
У 1809 році російські війська під командуванням генерал-лейтенанта Івана Засса розпочали нову облогу Ізмаїла. Переправу і містечко Ісмаїл захищали війська Османської імперії, але російські війська використали облогові батареї, редути й флотилію на Дунаї. Після тривалих обстрілів і поступового стискання блокади 23 вересня 1809 року Ізмаїл капітулював, що стало важливою перемогою Російської імперії на Дунаї.
На плані взяття Ізмаїла облоговими російськими імператорськими військами, є опис того, яким чином здійснено облогу на день підкорення Ізмаїла під керівництвом генерал-лейтенанта Засса. План складений в Ізмаїлі 23 вересня 1809 року і на ньому зазначені:
a. Загони, укріплені валом.
b. Редут, споруджений для розділення загонів генерал-майором Воїновим.
c. Російська флотилія.
d. Батарея, збудована 31 серпня.
e. Редут, збудований 4 вересня.
f. Батарея з казематами й траншеями, споруджена 10–11 вересня.
g. Батарея, збудована в ніч з 11 на 12 вересня.
Отже, земляний чотирикутний редут, залишки якого (на фото) деякі ізмаїльці видають за залишки кам'яної фортеці, скоріше за все був побудований турками в 1806–1809 роках для оборони міста та стратегічної переправи.
Безумовно, російсько-турецька війна 1806–1809 рр. має набагато більш важливе значення в історії Ізмаїла. Втім брехні Суворова та російської пропаганди щодо "героїчного взяття кам'яної фортеці Ісмаїл" (якої насправді не існувало) досі затьмарюють більш важливі події і битви початку XIX століття.
