22.07.2024

Історичні контексти та сучасні виклики: історія румунських настроїв у Бессарабії на початку XX сторіччя

Практика використовувати певні політичні сили для поширення сепаратистських закликів виникла не сьогодні, і не вчора. Деякі румунські ультраправі сили, такі як Альянс за союз румун на чолі з Клаудію Тарзіу та партія "SOS" Діани Шошоаке, у січні 2024 року відкрито висунули територіальні претензії, вимагаючи повернення Румунії Буковини та Буджака. Звісно, подібні вимоги довгі роки підігрівалися ультраправими силами з сучасної країни-агресора. Так само використання румунського досвіду тих років втілюється в сучасній Україні та її окремих регіонах. Це так звана спорідненість мови, віри, братня дружба тощо. У зв’язку з чим висвітлення реального існування та поширення прорумунських настроїв у Бессарабії кінця ХІХ – початку XX століття та причин румунського сепаратизму було б нагальним.

"Basarabia" газета румунською мовою.

Поразка російської імперії у Кримській (Східній) війні призвела до передачі у 1856 році частини Бессарабської області Молдавському князівству та Османській імперії. До "Молдавської ділянки" або "Молдавської Бессарабії" увійшли території Ізмаїльського градоначальства та Кагульського повіту області. За адміністративною реформою Королівства Румунії, яке утворено у 1861 році внаслідок об’єднання Молдавії та Валахії, протягом 1864-1874 років ці землі поділили на Ізмаїльський, Болградський та Кагульський повіти. Повіти своєю чергою поділялися на громади (комуни). Комунам було надане право місцевого самоврядування, а також поставлено в обов’язок піклуватися про народну освіту, охорону здоров’я, стан церков тощо. Румунський уряд проголошував фактичне "возз’єднання корінних румунських земель", мотивуючи тим, що певну кількість населення становили молдавани. Ставка робилася на румунську мову та збереження більш ліберальних форм румунського місцевого управління.

Після повернення придунайських земель до росії у 1878 році, царський уряд утворив з трьох румунських повітів один – Ізмаїльський, однак зберіг комунальні управи, встановлені румунською владою. Там продовжували обирати комунальну раду, примара (рум. primar — мер міста в Румунії та Молдові), збирача податків. Реорганізація румунського самоврядування, проведена російським урядом, мала незакінчений характер, багато елементів від попередньої системи були збережені. У 1896 році бессарабський губернатор генерал-майор Олександр Константинович відзначав: "У возз’єднаній за Берлінським трактатом Бессарабії були тимчасово залишені румунські закони, які продовжують діяти й зараз. Існування в межах однієї губернії упродовж тривалого часу румунських органів місцевого самоврядування викликає багато незручностей…".

15.07.2024

Мовчазне святе по-ізмаїльськи - показуха без людей лише для обраних

Сьогодні найвище ізмаїльське чиновництво до нудоти стереотипно "відзначило" День Української державності. Так само вони з кислими обличчями за однаковим сценарієм мовчки "відзначають" й інші свята - День Конституції, День Незалежності тощо, пише Ізмаїл-онлайн.

Вони вишукуються, потім їм з колонок грають гімн, потім вони покладають куплені за рахунок бюджету жовто-голубі квіти під пам'ятник Шевченку. І ніхто ні пари з вуст, все мовчки. Якщо взяти фото цієї чергової ганьби з інших свят - ніхто й не замітить підміни.

То вийдіть хоч один до мікрофону і скажіть людям що зібралися - що це за свято і як ви до нього ставитеся, чому для вас воне важливе. Це називається мітинг, спілкування з людьми, саме так відзначають саята. Ні, навпаки мовчать як партизани і всім своїм виглядом показують що це для них принудилово і чхати вони хотіли і на державність і на незалежність.




07.07.2024

До шести жіночих бригад одночасно працювали в Ізмаїльському порту у 1970-80 роках

До шести жіночих бригад одночасно працювали на причалах Ізмаїльського порту у 70-80 роках минулого століття.

Одна бригада - це 15 жінок, з них - дві водійки навантажувачів та дві кранівниці.


Як працювали жінки в Ізмаїльському порту, розповіли в Раді ветеранів Ізмаїльського порту (голова - Ніна Ромалійська): бригадир Василь Йосипович Янкович та його підлеглі - Євгенія Василівна Беженар, Світлана Павлівна Золота, Лідія Іванівна Савосіна, Парасковія Афанасіївна Степаненко та Лариса Григорівна Степаненко.

•⁠ ⁠Головна і, певно, єдина відмінність від чоловічих бригад була у визначенні максимального навантаження - жіночим бригадам дозволялось обробляти вантажі вагою до 15 кг, - пригадує колишній бригадир такої бригади Василь Янкович. - Жінки "робили" консерви, паркет, табак, фрукти-овочі... Але ніхто не підіймав по одному ящику - зазвичай по 2-3, найсильніші могли і 5-6 за раз взяти!

Василь Йосипович прийшов працювати в порт напочатку 70-тих після закінчення технікуму.
- Тодішній начальник району Балановський запропонував мені очолити "жіночу бригаду", і я спочатку вагався. А потім не пожалкував - жінки дуже дружні та веселі, і норму виконають, і пісень заспівають. Чоловіки не хотіли йти у ці бригади, бо "працюють як навіжені", а до себе в чоловічі бригади приймали охоче - бо ж добрі робітниці були.

Антимонопольний комітет виявив змову в аукціоні з продажу Ізмаїльського винзаводу

Ізмаїльський винзавод 13 листопада Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (АМКУ) повідомило про відк...