Організатором урочистої зустрічі стала студентка ІДГУ, волонтерка та громадська діячка Ірина Хіміч, яка нещодавно організувала перший після повномасштабного вторгнення патріотичний автозаїзд, а також студентське самоврядування навчального закладу.
На
початку заходу виступили з щирою промовою сама Ірина та декан філфаку
ІДГУ Іван Татаринов. Потім з піснею, від якої тремтіли сльози на очах,
виступила Анкудінова Ольга, яка втратила на війні свого рідного брата,
Сергія Шелковнікова – хлопець загинув торік у Сватівському районі
Луганської області.
Мурахи по шкірі були в кожного, хто слухав
наступний виступ з читанням вірша діточок, татусі котрих вже ніколи не
зможуть міцно пригорнути їх до себе: це донька загиблого Героя України
Олександра Горобченка Анна, а також син та донька загиблого Героя
України Сергія Левченка В’ячеслав та Катерина – разом вони озвучили вірш
“Я вишию сорочку кольорову”.
Після цього усі присутні разом розгорнули яскравий 100-метровий державний прапор України та пронесли його вулицею, вигукуючи гасла “Ізмаїл – це Україна”, “Слава Україні! Героям Слава”, “Україна понад усе!”. Дуже символічно було те, що навіть малюки, які нещодавно навчились ходити, цупко тримались за жовто-блакитний стяг та намагались йти у ритмі дорослих.
Окремо варто зазначити, що організаторами було оголошено про збір на квадрокоптер для наших захисників, доєднатись до якого може кожен і своїм вкладом допомогти ЗСУ. Сума збору – 76 тисяч гривень, наразі вдалось зібрати понад 28 тисяч. QR-код, за допомогою якого можна задонатити на банку для пристрою – на світлині.
В коментарі для ЗМІ Ірина Хіміч зазначила, що загалом ця акція мала на меті підняти патріотичний дух містян, вшанувати українських захисників та нагадати, що війна на даль, ще досі триває.
“Я дуже завдячую кожній людині, яка сьогодні попри прохолодну погоду та власні справи все ж таки доєдналась до нашого заходу. Адже це дуже важливо! Й одночасно дуже сумно, що досить мало людей було… Знаєте, після закінчення акції до мене підійшла жінка, яка обійняла мене та розповіла, що вона разом з сім’єю приїхала з Волині у наше місто, тому що тут зараз більш безпечніше, ніж там. І вона каже: “Я так рада, що тут теж Україна!”. Вони з чоловіком похилого віку, однак вони не змогли проігнорувати ходу та долучились до неї. Дуже приємно, що люди насправді бачать і розуміють, для чого все це робиться“, – розповіла Ірина Хіміч.
Патріотичний
захід закінчився, люди розійшлись. Багато хто з присутніх витирав
сльози під час виступів дітей або самої ходи. Адже в багатьох рідні чи
друзі зараз на фронті. Або, на жаль, вже загинули… Однак знайшлись й
такі, які прийшли з іншою метою. Авторка матеріалу стала свідком
короткого діалогу, коли до організаторів вже після закінчення ходи
підійшла молода пара та поцікавилась, цитую: “День добрый! А не
подскажите, вы тут все такие красивые, в вышиванках. А где тут можна у
вас покрасоваца? Ну, с флагом и так далее…”. Тобто, на третій рік
повномасштабного вторгнення, у той час, коли кількість загиблих
військових перевищує тисячі, зниклих безвісти та окупованих – сотні
тисяч, десятки тисяч третій рік знаходяться у полоні у рф – у нашій
країні є люди, котрі фактично живуть у паралельній реальності та
вважають, що подібні заходи – це привід “покрасоваца”…
Джерело: “БІ”
